Створення

Вирощування дерев в Україні розпочалося тоді, коли наші пращури стали жити осіло і займалися землеробством. З того часу, коли вони навчилися будувати житло, обробляти землю і вирощувати сільськогосподарські культури виникла потреба вирубувати і розкорчовувати ліси та перетворювати їх в сільськогосподарські угіддя. Посадка дерев біля жител сприяла накопиченню досвіду, який згодом почали використовувати лісівники. Є чимало документальних даних про те, що в часи Київської Русі вирощування дерев було звичайним явищем. Як свідчать історичні джерела, сувора необхідність заставляла запорізьких козаків берегти ліси. Кошовий отаман, видаючи ордер-дозвіл на вирубку дерев, вимагав посадки на їх місці молодих саджанців. Запорізькі козаки закладали сади і ліси. У ХVІІІ столітті в поміщицьких маєтках закладаються численні парки. Так зароджувалось лісівництво. З розвитком капіталізму і цивілізації лісівництво перетворюється в лісову галузь.Кожен період в історії накладав свій відбиток на стан ведення лісового г-ва. Більше 100 років, у період до 1917 р. характеризується переважно приватною власністю на ліси і споживацьким підходом до них(70 % лісів усіх губерній були у приватній власності). Це призвело до того, що загальна площа лісів рівнинної України зменшилась на 40%, високоякісні дубові та соснові ліси майже зникли.
Після Жовтневої революції Декрет про землю від 8 листопада 1917 року провів націоналізацію лісів. 27 травня 1918 року вийшов перший Декрет про ліси. Згідно Декрету організація лісового господарства опиралась з однієї сторони на загальнодержавну власність на основні масиви лісу, а з другої – на принципи ринкової економіки. Наступні роки були позначені тим, що основним завданням лісового господарства було забезпечення деревиною народного господарства.
В 1918 – 1920 роках головним завданням лісівників було заготівля паливних дров. В 1921 році вже ставиться задача забезпечення деревиною промислових потреб країни, розвитку лісоекспорту в країни Європи. В 1923 році був затверджений “Лісовий кодекс” створивши єдину систему ведення лісового г-ва. В 1931 році уряд прийняв постанову якою створив нову організаційну структуру лісового господарства, а в 1932 році перше був створений самостійний Народний комісаріат лісової промисловості, який вів вирубку лісу і його відновлення. В 1931 році було створено Шепетівське головне лісництво, об’єднавши по сьогоднішнім міркам ліси ДП Ізяславського, Славутського і Шепетівського лісгоспів. На їхній лісосировинній базі створюються різні ліспромгоспи Шепетівський, Проскурівський, Житомирський, Волинський, Хмельницький і інші які самостійно проіснували до 1960 року. В 1936 році головне лісництво було реорганізовано на радлісгоспи і райлісгоспи, останні в передвоєнні роки були ліквідовані з передачею лісових угідь в радлісгоспи і колгоспи.
Шепетівський радлісгосп складався з 13 лісництв:
  • Славутське;
  • Кунівське;
  • Плужанське;
  • Кривинське;
  • Заславське;
  • Галицьке;
  • Хутірське;
  • Романівське;
  • Кам'янківське;
  • Климентовицьке;
  • Купинське;
  • Шепетівське.
Кожне лісництво мало в своєму складі 6-12 обходів.

В тому ж 1936 році при утворені “Головлісоохорони” Шепетівський радлісгосп був розділений на 3 лісгоспи (Шепетівський, Славутський і Ізяславський).

Директором Шепетівського лісгоспу був призначений Лисак-Мельник М.В., який в 1938 році був репресований.
В Шепетівський лісгосп відійшли Романівське, Кам”янківське, Шепетівське, Купинське і Климентовицьке лісництва. В 1939 році на базі Полонського райлісгоспу було створено Полонське лісництво. В цей період лісопромислову діяльність в лісах лісгоспу проводив Шепетівський ліспромгосп. В 1949-1950 роках був проведений післявоєнний лісоустрій Шепетівського лісгоспу по першому розряду. Було ліквідоване Шепетівське і утворено Мальованське лісництво, а з Славутського лісгоспу до Романівського лісництва було передано Жуківську дачу яку в 1961р було повернуто Славутському лісгоспу.
Цим лісоустрієм була введена нова нумерація лісових кварталів яка залишається до теперішнього часу.

Керівництво

З 1938 року по 1941 рік і з 1944 р. по 1952 рік директором лісгоспу був Лінник Іван Семенович. Постановою РМ УРСР від 13.01.59 р. 2590 га земельних угідь та все майно колгоспу ім. Горького смт. Понінка були передані в лісгосп, на базі чого було утворено сучасне Понінківське лісництво.

Наказом №40 Кам'янець-Подільського обласного управління лісового господарства і лісозаготівель від 25 лютого 1952 р. Директором Шепетівського лісгоспу став Хоронжук Іван Ульянович який 30 років очолював підприємство. Роки його керівництва підприємством відзначаються значним розвитком матеріальної бази, запровадженням передових технологій і методів у виробництво. Колектив лісгоспзагу займав передові позиції у всіх сферах своєї діяльності не тільки серед споріднених підприємств України, а й СРСР.

В 1984-86 роках директором лісгоспзагу працював Драчук Леонід Йосипович.

З 08.07.1986 року по 30.09.1998 рік лісгоспзаг очолював Бачинський Карл Йосипович. В цей період на підприємстві значного розвитку набуло будівництво. Держлісгосп зберіг свій потенціал в період великої інфляції яка була в країні. Наказом Міністерства лісового господарства України № 133 від 31.10.1991 р. та обласного виробничого лісогосподарського об’єднання “Хмельницькліс” №124 від 12.11.1991 Шепетівський лісгоспзаг був перейменований в Шепетівський держлісгосп.

З 30.09.1998 року підприємство очолює Сасюк Володимир Михайлович. Підприємство гармонійно увійшло в ринкові відносини. Були відмінені бартерні угоди. Держлісгосп відмовився від бюджетного фінансування і перейшов на самоокупність. Наказом Державного комітету лісового господарства України №234 від 23.03.2005 р. держлісгосп перейменований в Державне підприємство “Шепетівське лісове господарство”. Сьогодні, лісове господарство ДП „Шепетівський лісгосп”, ведеться згідно з сучасним законодавством України, керуючись Лісовим кодексом України. Державна лісова політика України спрямована на раціональне використання, збереження та відновлення лісових ресурсів. Основним пріоритетом лісової політики держави та одним із основних чинників забезпечення сталого розвитку нашої країни є збільшення площі земель, вкритих лісовою рослинністю, шляхом лісорозведення на еродованих, низькопродуктивних землях.

Досягнення

Загальна площа лісових масивів в Україні становила колись не менше 26,9 млн. га, а лісистість – 44,6%. Але за останні 500 років лісів в Україні стало майже утричі менше. І нині наша держава посідає восьме місце за площею лісів в Європі, а лісистість становить 15,7% за оптимальної – близько 20%.
Збільшення площі лісів є пріорітетом екологічної політики держави та одним із основних чинників забезпечення сталого розвитку нашої країни. Лісівники Шепетівщини досягли значних успіхів в веденні лісового господарства. В післявоєнний період колектив лісгоспу був щорічним учасником Всесоюзної сільськогосподарської виставки.
За досягнуті в 1957 році показники Головвиставком Всесоюзної сільськогосподарської виставки присудив колективу Шепетівського лісгоспу диплом першого ступеня, сімох працівників було нагороджено великою і малою срібними медалями ВСГВ.Ланкова Г.М.Шептицька – нагороджена великою срібною медаллю. Директор лісгоспу Хоронжук І.У. , старший лісничий Мартиновський В.Г., ланкові Сорока М.М., Пачковська Г.К., Сорока В.В., Жукова О.М. нагородженні малою срібною медаллю. Ланкова Н.С. Мервінська нагороджена урядом медаллю “За трудову відзнаку”.     За успіхи в праці колективу лісгоспу було вручено Пам’ятний прапор обкому КП України і обласної організації профспілок.
1970 рік – нагороджено колектив Ленінською ювілейною Почесною грамотою ЦК КП України, Президії Верховної Ради і РМ УРСР, Укррадпрофа в честь 100 річчя з дня народження В.І.Леніна.
1971 рік – диплом ВЦРПС за перемогу в Всесоюзному громадському огляді культури виробництва.
1972 рік – диплом Президії ВЦРСП і бюро ЦК ВЛКСМ за високі показники в Всесоюзному громадському огляді використання резервів виробництва і режиму економії.
1973 рік – Перехідний Червоний прапор РМ УРСР і ЦК профспілки за перемогу в республіканському соцзмаганні.
1974 рік – Перехідний Червоний прапор державного Комітету лісового господарства і РМ СРСР, ЦК профспілки “Ліспапір” за перемогу в Всесоюзному соцзмаганні.
Колектив лісгоспу занесений на республіканську Дошку Пошани за дострокове виконання народно - господарських планів.
1975 рік – Перехідний Червоний Прапор ЦК КПРС, РМ СРСР, ВЦРПС і ЦК ВЛКСМ за досягнення найвищих успіхів в всесоюзному соцзмаганні.
1976-1980 роки – колектив лісгоспу неодноразово займав призові місця в всесоюзних, республіканських і обласних соцзмаганнях за успішне виконання народно – господарських планів.
1978 рік – Перехідний Червоний прапор державного Комітету СРСР по лісовому господарству і ЦК профспілки “Ліспапірдеревпром”.
1979 рік – Перехідний Червоний прапор ЦК КПРС, РМ СРСР, ВЦРПС і ЦК ВЛКС за досягнення найвищих успіхів в всесоюзному соцзмаганні.
1980 рік – Перехідний Червоний прапор Міністерства лісового господарства УРСР і республіканського Комітету профспілки “Ліспапірдеревпром”
1981 рік – колектив лісгоспзагу занесений в Республіканську книжку пошани за дострокове виконання планових завдань. Присвоєно звання – “Підприємство комуністичної праці”.
1982 рік – за активну участь в досягненні високих показників в проведенні республіканського громадського огляду ефективності використання матеріальних і паливно-енергетичних ресурсів під девізом “Економіка повинна бути економною”, колектив лісгоспзагу нагороджений дипломом УРРП, ЦК ЛКСМ України, Комітету Народного контролю УРСР, Держпостачання УРСР, редакції газети “Радянська Україна”, Держтелерадіо УРСР. Всі наступні роки, а також роки після оголошення незалежності України, час високої інфляції, бартеру, колектив лісгоспу працював ритмічно.

Лісопромислова діяльність

Сокира, дворучна і лучкова пилка були основним знаряддям праці лісорубів лісгоспу. Заготовлену лісопродукцію вивозили кіньми та волами. Так станом на 1946 рік в Полонському лісництві було 3 пари волів по інших лісництвах – по 2 пари. Постачали користувачам в основному ліс кругляк та дрова. Пиломатеріали для власних потреб розпилювали з допомогою поздовжніх ручних пил.
Після Великої Вітчизняної війни (прямо на лісосіках) почали застосовувати парові двигуни потужністю 25 к.с. для приводу в дію циркулярних станків.
Парові машини приводились в дію дровами. Одна парова машина на якій була організована праця в дві зміни забезпечували випуск 500-600 кбм пиломатеріалів на рік.
Розробкою ділянок головного користування в лісових угіддях лісгоспу займався Шепетівський ліспромгосп, який в 1959 р. був ліквідований з передачею його функцій і майна лісгоспу. Тому згідно відповідних наказів з 21.05.1960 р. лісгосп став називатись Шепетівським лісгоспзагом.
Лісгоспзагу був переданий нижній склад лісопродукції на 603 км з під”їздними залізничними коліями та вузькоколійна залізниця по якій вивозився заготовлений ліс з Кам”янківського, Климентовицького та Романівського лісництв. Данна залізниця діяла до семидесятих років.
З шістдесятих років на рубках головного користування почали застосовувати бензопили – послідовно: “Дружба-59”;. “Дружба –60”, “Дружба-4”, “Урал”, “Штіль”, “Мотор – Січ”.
На нижньому складі лісопродукції для розпилювання хлистів почали застосовувати електропили, які були значно потужніші за бензопили.
В південних лісгоспзагах такі електропили застосовувались також на рубках головного користування.
Біля села Климентовичі був побудований лісозавод, який виготовляв столярні вироби, діжки, ободи для коліс. У 80-х роках був побудований новий нижній склад в кв..№15 Кам”янківського лісництва. Одночасно розпочалось будівництво деревообробного цеху, пізніше були збудовані цехи по виготовленню дьогтю, пакувальної стружки. Побудовано котельню, склад готової продукції. Таким чином, в одному місці був створений деревообробний комплекс, що знизило собівартість виготовленої лісопродукції.
Час не стоїть на місці удосконалюються технології, техніка. Тому процес заміни застарілої техніки, обладнання в лісгоспі триває постійно. Для розкряжовки хлистів на естакаді нижнього складу встановили напівавтоматичну лінію ЛО-15. Постійно оновлюються деревообробні верстати. Змонтували для сушки лісоматеріалів сушильну камеру системи “Ванічек”. Рамні пилорами замінили на стрічкові. В дев’яностих роках був побудований новий столярний цех. Побудовані нові складські приміщення, гаражі, мех. майстерня. Заасфальтували двір для стоянки автотранспорту.