Джміль земляни́й (Bombus terrestris) — рід комах надродини бджіл.
8 видів джмелів занесено до Червоної книги України.
Рід багато в чому близький медоносним бджолам. Його представники відрізняються великими розмірами, мирним характером і не дуже болісним укусом.
Тіло у джмеля товсте і волохатіше, ніж у бджіл. Верх грудей у чорних волосках, передньоспинка з перев'язом з рудувато-жовтих волосків. Самиця 19-23 мм (до 27 мм), робочі 11-17 мм, самці 11-22 мм.
Джміль земляний воліє будувати гнізда в землі, вибираючи для цього колишні нори гризунів, порожні порожнини в ґрунті.
Самки запліднюються самцями восени, після чого зимують під землею в норах мишоподібних гризунів або під мохом чи листям, а навесні кожна молода матка самостійно будує гніздо на поверхні землі або в норах гризунів. Літає з квітня до жовтня. В одному гнізді вирощується до 100 робочих особин та приблизно така ж кількість репродуктивних особин — самців і майбутніх маток, статевої зрілості матки досягають навесні наступного року; матки живуть 1 рік, а робочі особини від 1 до 3 місяців.
Джмілі — одні з найбільш холодостійких комах. Джмелі скорочують м'язи грудей, розігріваючи своє тіло до 40 °C. Це дозволяє їм вилітати рано вранці і збирати перший нектар, коли повітря ще не достатньо прогрілося, і це дає джмелям певну конкурентну перевагу перед іншими видами комах.
Вони є корисними запилювачами. Запилюють багато квіток, які не запилюють інші комахи. Найбільше запилює конюшину та метеликові рослини. Для запилення овочевих у теплицях використовують штучно розведених джмелів. Галузь сільського господарства; розведення джмелів для запилення сільськогосподарських культур з метою підвищення їх врожайності називається джмільництвом. Її побічним продуктом може бути отримання джмелиного воску.