Горобець — найпоширеніший вид роду горобці , родини горобцевих, ряду горобцеподібних.
Довжина тіла 16 см, маса 23—35 г.
Загальне забарвлення оперення — зверху коричнювато-бура, іржавого кольору із чорними плямами, знизу білувата або сіра. Щоки білі, вушна область блідо-сіра. Крила з жовтувато-білою поперечною смугою.
Самець відрізняється від самки наявністю великої чорної плями, що охоплює підборіддя, горло, зоб і верхню частину грудей, а також темно-сірим (а не темно-бурим) верхом голови. У самки голова й горло сірі, а над оком є бліда сіро-жовта смуга.
Серце горобця стукає з частотою 650 - 860 ударів в хвилину. За цей же проміжок часу він вдихає і видихає 100 разів, але в морози частішає дихання його в три рази. У птиці висока температура тіла - 44 градуси і швидкий обмін речовин, тому при відсутності їжі протягом 24 годин, вона гине.
Літає горобець зі швидкістю 35 км/год. Для того, щоб розвинути таку швидкість, йому доводиться здійснювати 13 помахів в секунду, що дуже важко. Тому політ триває не більше 15 хвилин, після чого птиці потрібен відпочинок.
Більшість горобців - однолюби. У шлюбний період вони утворюють пари. Вибравши собі пару, живуть разом все життя. Самець підбирає місце для гніздування - це може бути щілина в людській споруді, стінка гнізда великої птиці, покинуте гніздо або нора, в деревних і чагарникових насадженнях, в ярах, на крутих глинистих обривах. Потім він починає зазивати самку. Та облітає всі можливі варіанти і обирає найкращий для себе, згодом зводить стінки гнізда з видобутого матеріалу. Для того, щоб утримувати своє пір'я в чистоті, горобець приносить у гніздо гілки рослин, що відлякують пухоїдів і кліщів. Це може бути полин, пижмо, ромашка або петрушка. Також, з метою позбавлення від паразитів, птах використовує пісок, пил, воду і сніг. Гніздо, яке пара споруджує разом, є грубою спорудою з соломинок, сухих травинок, пір'їнок, з невеликим поглибленням посередині. Гнізда, влаштовані на гілках, великі, у вигляді неправильної кулі з товстими стінками з трав'янистих рослин і бічним входом.
Гніздиться горобець окремими парами, але інколи і колоніями, селячись безпосередньо коло житла людини.
Кладка складається з 4—10, частіше 5—7, білих яєць з бурими цятками і плямами, насиджування яких займає 11—13 днів.
Пташенята горобців вилуплюються безпомічними.
Пташенят вигодовують самець і самка, переважно комахами. Через 10 днів після вилуплення (у середній смузі в кінці травня — на початку червня) пташенята вилітають з гнізда.
Горобці досить плодовиті . За рік вони роблять дві - три кладки, в середньому по 5 яєць. Інкубація триває до 14 днів. Пташенята вилуплюються безпорадними, але вже через два тижні виростають в самостійних особин.
У період вирощування діточок горобці винищують велику кількість шкідників, що є безперечною користю, так як в містах мешкає мало птахів, які живляться комахами. В деяких країнах встановлено пам'ятники горобцям, в знак подяки. Перший монумент був встановлений в Бостоні в середині XIX століття, після того як птах, завезений з Європи для боротьби з гусеницями, врятував врожаї на полях і в садах.
Горобці шукають їжу, харчуються в основному рослинною їжею, лише навесні частково комахами, якими також вигодовують пташенят.
У раціон горобця входять насіння сільськогосподарських культур, відходи різних продуктів, які він підбирає в поселеннях людини, хлібні злаки на полях, ягоди вишні, смородина, виноград в садах, навесні пуп'янки квітів. За відсутності поблизу полів вилітає харчуватися на луги, узлісся і в степи, де збирає насіння дикорослих трав і комах.
Горобці зазвичай рідко беруть корм з руки людини.
