Рослиність Парку. За геоботанічним районуванням територія РЛП «Мальованка» належить до Північноподільського округу грабово-дубових, дубових лісів, остепнених лук та лучних степів Східноєвропейської лісостепової провінції широколистяних лісів, остепнених лук та лучних степів.
Територія РЛП «Малованка» характеризується малою розораністю, значною залісненістю (понад 60 %) і добре збереженими природними фітоценотичними комплексами.
Рослинний покрив Регіонального Парку «Мальванка» – багатий і різноманітний. Тут відмічені осередки лісової, лучної, болотної, водної та прибережно-водної рослинності. Особливості рельєфу та геологічної будови обумовили певний розподіл рослинності. Переважає лісова рослинність. В лісовому фонді домінують дубово-соснові ліси, значна участь соснових лісів та культури сосни звичайної. Трапляються ділянки дубових лісів.
На певних площах зростають чорновільшняки та ліси з участю берези повислої. Серед деревних порід найменшою є участь граба звичайного. Біля міста Шепетівки рослинність відзначається значною мозаїчністю, на відміну від рослинності на межі Ізяслав – Славута. Тут зростає відсоток територій, зайнятих широколистяними лісами, в травостої яких домінують осоки. Це пояснюється геоморфологічними та едафічними особливостями: тут проходить східна окраїна Українського кристалічного щита та північна межа суцільного поширення льосових порід. Далі на схід від Шепетівки (Мальованське лісництво та західна частина Полонського лісництва) в рослинному покриві зростає доля соснових лісів.
Ближче до с. Буртин характер лісів змінюється, посилюється участь дуба, зростають площі мішаних та широколистяних лісів. В Романівському, Хмелівському, Полонському, Понінківському лісництвах Державного підприємства «Шепетівський лісгосп» характер лісів вже нагадує Житомирське Полісся. Лісова рослинність характеризується переважанням дубово-соснових лісів, досить різноманітних за ценотичним складом, що обумовлено геоморфологічними та едафічними особливостями. Переважають дубово-соснові ліси чорницево-зеленомохові та трясунковидноосокові в комплексі з дубово-грабово-сосновими лісами зірочниковими. Вони розміщуються тут на плескатих верхівках горбів, рівнинних або слабо знижених ділянках з відносно бідними ґрунтами. Деревостан у таких лісах, як правило, двох`ярусний. Перший ярус утворює сосна звичайна, з незначною домішкою берези повислої, другий ярус формує дуб звичайний. В підліску домінує крушина, зустрічається ліщина. В складі травостою – чорниця, ортилія однобока, щитник остистий,ожина волосиста, веснівка дволиста, перлівка поникла, купина запашна, зірочник лісовий, тощо.
Найбільш поширеними серед соснових лісів Парку є зеленомохові та чорницево-зеленомохові угруповання. Соснові ліси зеленомохові займають в масиві найбільш підвищені елементи слабопогорбованого рельєфу. Ценози характеризуються одноярусним деревостаном, утвореним переважно сосновими насадженнями, віком від 40 років до 90 років. Невелику частину становлять дубові, березові насадження, які займають переважно другий ярус. Підлісок в цих лісах, як правило, не виявлений. Трав'яний покрив утворюють бореальні види, характерні для світлих соснових лісів – щитник остистий, ожина волосиста, веснівка дволиста,одинарник лісовий, тощо.
