Загалом поверхня Парку є плоскорівнинною. Найвища точка Парку має абсолютну висоту 261,7 м і розташована у північно-східній частині паркової території на південь від с. Буртин. Найнижча абсолютна висота 245,5 м розташована також у східній частині території. Аналіз топографічної основи території Парку показав, що у східній її частині з-за близького залягання кристалічних порід у рельєфі чергуються підвищені місця та пониження. Але такий рельєф не можна назвати бугристим, оскільки таке чергування відбувається нечасто. При цьому у пониженнях розвиваються процеси заболочування. Натомість північна і західна частини Парку (с. Купине, Салічі, Рудня Новенька) характеризуються більш пласким рельєфом, який є нижчим за абсолютною висотою. Центральна частина Парку (район с. Мальованка) є припіднятою відносно інших територій та інтенсивно використовується у сільськогосподарському виробництві. Амплітуда висот у межах Парку становить близько 12 м.
Льодовикові і водно-льодовикові відклади в межах Парку сформувалися завдяки переважно флювіогляціальним потокам дніпровського зледеніння. Цей тип морфоскульптури є древнім і в значній мірі втратив свої похідні морфологічні риси. Рідко проглядаються відклади основної морени. Найчастіше відклади льодовика і талих вод представлені зандрові і озерно-льодовикові рівнини [Геренчук, 1980].