За ґрунтово-географічним районуванням територія Парку належить до південно-тайгової підзони дерново-підзолистих ґрунтів південно-тайгово-лісової ґрунтово-біокліматичної області бореального ґрунтово-біокліматичного поясу, а за агроґрунтовим районування – до Західно-Поліської агроґрунтової провінції, з переважанням дерново-слабопідзолистих оглеєних ґрунтів і торфовищ, Поліської агроґрунтової зони [Географічна енциклопедія…, 1989]. В основному треба відмітити незначну дренованість цієї території, високу заболоченість, переважання заплавно-болотяних природно-територіальних комплексів, що зумовило формування в основному лучно-болотяних, торфово-болотяних і торфових ґрунтів. Так, лучно-болотні і болотні ґрунти формуються в заплавних ландшафтних комплексах річок та у пониженнях рельєфу; торфово-болотні і торфові ґрунти утворюють специфічні урочища в пониженнях надзаплавних терас, а також дерново-слабопідзолисті, дерново-підзолисті піщані і зв’язано-піщані і супіщані ґрунти, які генетично пов’язані з вододільними і рівнинними моренно-зандровими, добре дренованими місцевостями.
У межах Парку поширені [Мамчур та ін., 2009]:
- дерново-прихованопідзолисті піщані ґрунти на давньоалювіальних відкладах;
- дерново-слабопідзолисті піщані ґрунти на давньоалювіальних відкладах;
- дерново-середньопідзолисті супіщані ґрунти на давньоалювіальних відкладах.
Найбільш поширеними є дерново-слабопідзолисті оглеєні ґрунти. Вони займають плескаті межиріччя і поширені в центральній та східній частинах Парку під сосновими та змішаними лісами. Найчастіше дерново-підзолисті ґрунти поширені у межах зандрових рівнин, рідше – на борових терасах річок. Сформувалися ці ґрунти під сосново-дубовими, сосново-дубово-грабовими, сосново-дубово-липовими і рідше – сосновими лісами в умовах спорадичного застійно-промивного водного режиму на водно-льодовикових та лесоподібних відкладах.
На ділянках, де на поверхню виходять крейдяні мергелі, перекриті малопотужним глинисто-карбонатним шаром, утворилися характерні для Малого Полісся дерново-карбонатні ґрунти. У профілі цих ґрунтів виділяється гумусовий горизонт потужністю 20-30 см, карбонатний, темно-сірий, комкувато-зернистий, суглинистий, твердуватий, добре агрегований. Перехідний горизонт потужністю до 35 см білувато-сірий, слабогумусований, переходить спочатку у вивітрену крейду, а на глибині 60-70 см – у твердий невивітрений крейдовий шар. За механічним складом ґрунти легко суглинисті з переважанням фракцій крупного пилу (30%) і глини (28,1%). Вмісту гумусу у цих ґрунтах 2–2,5%, гумус переважно фульватний. У складі гумінових і фульвокислот переважають фракції, пов’язані з кальцієм.
За фізико-хімічними властивостями ґрунти дуже насичені кальцієм і мають лужну реакцію (рН=7,8-8,0). В долинах річок поширені дернові, лучні та лучно-болотні ґрунти.