Вони залягають у слабостічних пониженнях на вододілах, у межах надзаплавних терас, а також на середньому і високому рівнях заплавних терас. Формування їх відбувається в умовах надлишкового ґрунтового і поверхневого зволоження, переважно під трав’яною рослинністю. Їх профіль характеризується акумуляцією гумусу у верхній частині профілю і поступовим зменшенням його з глибиною.

Усі дерново-підзолисті ґрунти характеризуються низкою загальних фізико-хімічних властивостей: в тій чи іншій мірі відзначаються кислою реакцією. Вони ненасичені, насамперед, кальцієм, бідні на гумус та валову кількість поживних речовин (азотних, фосфорних та калійних). Дерново-підзолисті ґрунти характеризуються дуже несприятливими умовами для розвитку бактерій. Це зумовлено, передусім, кислою реакцією ґрунтового розчину. Тому, нітрифікація аміачних солей в цих ґрунтах відбувається дуже повільно. Атмосферний азот фіксується за допомогою бульбочкових бактерій, які розвиваються на коренях бобових рослин і є менш чутливими до ґрунтової кислотності, ніж інші групи бактерій. Дерново-підзолисті ґрунти відзначаються певними фізичними властивостями: вони безструктурні, після дощів запливають і покриваються корою, а піщані і глинисто-піщані — надмірно водопроникні, дуже теплопровідні і мало вологоємні.