За специфічними ознаками і певними показниками клімат усієї ландшафтної області і території Парку зокрема відрізняється від сусідніх територій. У першу чергу – нижчою кількістю опадів у зв’язку з більш східним розташуванням та більшою континентальністю клімату. Найбільше опадів випадає у теплі місяці (травень-серпень), найменше – у холодні (жовтень-лютий). Річні суми опадів на території Парку у середньому становлять 530-600 мм. Відносне збільшення кількості опадів пояснюється більшою залісеністю і заболоченістю території у порівнянні з навколишніми більш високими територіями [Физико-географическое …, 1968].
Другою особливістю клімату є порівняно м’які зими. Середня температура січня за досліджений період з 2005 по 2020 роки становить -3,7°С, тоді як на прилеглих височинах вони, як правило, нижчі за -5°С. Середньомісячна температура липня становить +19,8°С.
М’які зими на території Парку пояснюються меншими абсолютними висотами. У той же час тривалість безморозного періоду на 10-20 днів менша (близько 140 днів), ніж на сусідніх височинах (150-160 днів). Тут раніше починаються осінні і пізніше закінчуються весняні заморозки.
Грози і град. Середнє число днів з грозою на території Парку становить 28-32. Вони бувають майже протягом всього року крім січня, але найчастіше – з травня по серпень включно (4-8 днів на місяць). В окремі роки кількість гроз може збільшитись до 41 випадка. Загальна їх тривалість становить до 68 год за рік, тобто у день з грозою біля 2 год, причому часто вони бувають у другій половині дня. Середнє число днів з градом становить 1-2 випадки за рік. Буває він з березня до листопада включно, хоч в березні, жовтні та листопаді спостерігається дуже рідко.
Ожеледь і паморозь досить часто спостерігаються у холодну пору року. У середньому за період жовтень-квітень на території Парку буває до 15 днів з ожеледдю. Найчастіше вона формується в грудні-січні (від 2 до 6 днів щомісячно).
Кліматичні та бальнеологічні ресурси.
З метою організації стаціонарного відпочинку на території Парку необхідне оцінювання кліматичних та бальнеологічних ресурсів: загальна характеристика клімату, рослинності і водойм як факторів формування мікрокліматичних умов, рельєфу як фактора пейзажної виразності території, а також культурних об'єктів.
Найкращими і найбільш сприятливими кліматичними умовами вважаються ті, коли упродовж 9,5-10,5 місяців спостерігаються сприятливі умови, характерне тепле літо і помірно холодна зима з стійким сніговим покривом або спекотне тривале літо і коротка тепла зима без стійкого снігового покриву. Добрими і сприятливими для розвитку рекреації кліматичними умовами вважаються ті, коли упродовж 7-9 місяців спостерігаються сприятливі умови, а сезони характеризуються спекотним сухим літом і м'якою зимою зі стійким сніговим покривом. Задовільні кліматичні ресурси – при сприятливих кліматичних умовах упродовж 3-6,5 місяців, з прохолодним дощовим літом і м'якою зимою з нестійким сніговим покривом або спекотним засушливим літом і суворою зимою. Погані – при сприятливих кліматичних умовах менше 3 місяців, зі спекотним засушливим літом і нестійкою зимою з незначним сніговим покривом або без нього. Дуже погані умови для розвитку рекреації – при сприятливих кліматичних умовах упродовж 1-2 місяців: коротке прохолодне літо і тривала зима або спекотне літо і безсніжна зима (табл. 1).
Для зони змішаних лісів помірного поясу, до якої відноситься і територія Парку, характерні помірна сонячна радіація, нестійка циркуляція атмосфери, переважання рівнинної поверхні і наявність великих лісових масивів.
Зима помірно холодна, переважно хмарна, з вітром, триває з середини листопада до початку березня. В лісових масивах на відстані 60 м від їх узлісся швидкість вітру зменшується на 20-50%, в глибині лісу – на 60-90 %. Режим погоди мінливий, що неоднозначне впливає на різні групи хворих. Для ослаблених людей з підвищеною чутливістю до змін погоди і людей похилого віку це негативний фактор, який приводить до розвитку різного роду метеопатичних реакцій. Для деяких хворих, а тим більше здорових людей контрастність погоди може служити тренуючим кліматичним елементом, який підвищує стійкість організму до несприятливого впливу зовнішнього середовища. При проведенні геліотерапії в літній період слід враховувати, що інтенсивність сонячної радіації в сосновому лісі складає 45% від радіації відкритого простору, в листяному – 30%, в ялинковому – 25%.
В умовах лісових масивів суттєво змінюється хімічний склад повітря, який залежить також від часу доби, метеорологічних умов і структури порід дерев. Найактивнішим постачальником кисню є тополя, 1 га її виділяє кисню в 49 разів більше, ніж 1 га ялинкових насаджень. Концентрація вуглекислого газу у вільховому лісі складає 0,031%, у сосновому – 0,036%, в буковому – 0,04%. Вона суттєво змінюється упродовж доби. О 7-й годині вміст вуглекислого газу складає 100%, о 12-ій – 68%, о 18-ій – 59%, а о 24-й годині – 200%. Біологічна активність різних порід дерев неоднакова, що необхідно враховувати при підборі зелених насаджень для території курортів і зон відпочинку.
З початку вересня до середини листопада активізується циклонічна діяльність, спостерігається загальне погіршення погоди і підсилюється її мінливість. Звичайним явищем у вересні стають нічні заморозки. До кінця осені переважають вже морозні погоди, однак стійкий сніговий покрив рідко закріплюється відразу, його утворенню передують кілька тимчасових.
Таким чином, територія лісової зони може бути широко використана для кліматолікування упродовж усього року. Літом можливе проведення аеро- і геліотерапії із застосуванням коригуючих вітрозахисних засобів, купання у водоймах. Зимою погода сприятлива для піших і лижних прогулянок, сну на верандах у спальних мішках.
Таким чином, виходячи з кліматичної характеристики території Парку можна стверджувати, що кліматичні ресурси є задовільними і достатніми для розвитку як регульованої, так і стаціонарної рекреації. Але щодо охорони біоти і ландшафтних комплексів, нинішні тенденції змін клімату не є сприятливими. Оскільки із потеплінням клімату відбуваються зміни екологічних факторів навколишнього середовища. Це спричинюватиме зміну видової структури заповідних екосистем і робитиме складнішим збереження первісних видів живих організмів, умови для яких дедалі будуть все менше і менше підходити.
До бальнеологічних ресурсів належать лікувальні мінеральні води та пелоїди (грязі). На території Хмельницької області розвідано 12 родовищ мінеральних вод, зокрема на досліджуванійй території знаходяться Полонське та Шепетівське родовища слабомінералізованих радонових і вуглекисло-радонових вод.
У 1980-1983 роках була проведена попередня розвідка мінеральних радонових вод в районі м. Полонне. Ділянка розташована на північній околиці м. Полонне, на правому березі р. Хомора, в районі впадіння р. Дружня, на території колишнього піщаного кар’єру. Згідно звіту Правобережної ГРЕ, за результатами проведеного комплексу розвідувальних робіт, встановлено, що Полонське родовище мінеральних радонових вод приурочено до зони тектонічної тріщинуватості. Водоутримуючі породи – тріщинуваті мігматити докембрію. Води напірні, величина напору до 60 м. Мінеральні води радонові гідрокарбонатно-хлоридні зі змішаним катіонним складом з мінералізацією до 0,5 г/л. Вміст радону від 5 до 50 нKu/л. Експлуатаційні запаси радонових вод на Полонській ділянці становлять 300 м3/добу, в т.ч. по категорії В-180 м3/добу та С1–120 м3/добу, по свердловині №7. Запаси затверджені протоколом УкрТКЗ №4354 від 27.12.1983. Призначення даних радонових вод – бальнеологічне лікування.
Відповідно постанови Кабінету Міністрів України №1499 від 11.12.1996, Полонське родовище мінеральних вод із затвердженими запасами у загальній кількості 300 м3/добу віднесено до переліку водних об’єктів, що відносяться до ІІ категорії лікувальних. Відповідно до зазначених показань щодо лікувального використання води їх рекомендовано використовувати для зовнішнього застосування з метою лікування наступних хвороб: захворювання органів опори і руху, центральної та периферійної нервової, серцево-судинної систем, органів травлення, шкіри та гінекологічні захворювання.
З 1970-х років до 2006 року радонові мінеральні води використовувалися у лікувальних цілях ЦРЛ, експлуатаційною свердловиною №2. Запаси радонових мінеральних вод на території Полонської ЦРЛ не затверджені. З метою охорони даного ресурсу для свердловини №2 був визначений І пояс зони санітарної охорони в радіусі 15 м від свердловини №2, що погоджено Хмельницькою обласною СЕС (лист №31/02-1628 від 31.10.1980) [Генеральний план…, 2016].
Шепетівка здавна відома як курортне місто. Вона славилась мінеральними водами, багатими на вміст заліза. У лікувальних цілях вода використовувалась з 1821р. У 1884 р. князем Євстафієм Сангушком на базі мінеральних джерел було відкрито лікувальні купальні. Джерело Шепетівської мінеральної води наразі знаходиться на вулиці Старокостянтинівське шосе, 29.
Шепетівське родовище мінеральних родонових вод площею 9 км² розміщене на Косецькій дільниці, в північно-східній частині м. Шепетівки, в лісовому масиві. Мінеральні води цього родовища мають хороші органолептичні показники. За хімічним складом – гідрокарбонатні, магнієво-кальцеві, рідше натрієво-кольцеві. Мають нейтрально слабко лужну реакцію та визначені до категорії лікувальних. У межах родовища є 7 свердловин, які в даний час не експлуатуються.
Крім родовищ, на території Хмельницької області виявлено 9 проявів мінеральних вод. Серед них на досліджуваній території виявлено Ленковецький прояв. Ленковецька вода «Поляна Подільська» у незначних кількостях використовується для промислового розливу. На Шепетівщині виявлено також цілющі джерела у селах Красносілка, Корчик та Лотівка<
