Філія «Шепетівське лісове господарство» ДП «Ліси України»  Мальованка  Відомості про археологію

Відомості про археологію

 
РЛП «Мальованка» знаходиться у Шепетівському (переважно) та у Полонському районах Хмельницької області, в мальовничому лісовому краї, який через велику заболоченість, залісеність та незначну родючість дерново-підзолистих ґрунтів здавна залишався малозаселеним. Все це обмежило вплив людини на природу досліджуваної території та сприяло збереженню її унікальних особливостей.

Найдавніший етап заселення району дослідження пов'язаний з розвитком трипільської культури. Перші поселення в районі сучасної території Парку та його найближчих околиць відносяться ще до VІ-ІІІ тисячоліть до н.е. (енеолітична доба). Залишки таких поселень вчені виявили біля с. Коськів Шепетівського району, на березі річки Хомори [Відомості про район, 2020].

Найдавніше поселення знаходилось за 2 км від сучасного села, в урочищі «Третій укіп», серед боліт, на дюнному підвищенні (3 м висоти), зв'язаному з корінним берегом р. Хомори довгим, вузьким перешийком. Тут у 1977 році було виявлено дві напівземлянки, від однієї з яких лишилась частина глиняної долівки з глинобитною піччю. Житло було прямокутної форми і заглиблене в землю на 90 см. Встановлено також, що землянка орієнтована довжиною за лінією південь-північ. Ширина її була близько 3 м. Інша землянка в результаті проведення меліоративних робіт зруйнована повністю. В перемішаних культурних шарах виявлено багато знахідок різних історичних періодів. Серед них – артефакти культури кулястих амфор (перша половина II тис. до н.е.): фрагменти кулястих амфор, кілька глиняних пряслиць, шліфована просверлена сокира з чорного каменю, кілька крем'яних відщепів. До білогрудівської та чорноліської культур (IX-VII ст. до н.е.) відносяться зібрані вінця тюльпаноподібних маленьких ліпних горщиків, зернотерка з сірого кварциту, глиняний хлібець, кремінний серп-вкладиш, шестигранний бронзовий кельт. У межах поселення виявлено також знахідки підгірцівського-милеградівської культури (V-ІІІ ст. до н. е.), зарубинецької і черняхівської культур (II ст. до н.е. - V ст. н.е.).

У Х столітті зазначені території входили до складу Київської Русі. Переважна більшість давньоруських пам'яток території виникли не раніше середини XII-XIII століть. Одна із таких пам'яток археології знаходиться біля с. Коськів, на лівому березі р. Хомора, за урочищем Прогон. Тут знаходилось село із знахідками шарів черняхівської культури. Так звану черняхівську культуру залишили нам антські племена. Третя (в хронологічному порядку) пам'ятка археології знаходиться на городах, біля стадіону і кладки через річку Хомора. Тут, у XII-XIII століттях було село. Поселення, які існували на землях території у XII ст., входили у володіння князя Ізяслава Мстиславовича.

Населення сучасної території РЛП «Мальованка» та його околиць зазнавало спустошливих нападів кримськотатарських орд. В середині ХІV століття ці землі прибрали до своїх рук литовські феодали Коріатовичі, згодом вони перейшли до князів Острозьких.

Істотних спустошень ці землі зазнавали під впливом польсько-шляхетських військ, одночасно інтенсивно відбувався процес покріпачення селянства. У відповідь на феодальний гніт селяни та ремісники брали участь у повстаннях 1591-1593 років на чолі з гетьманом Криштофом Косинським та у 1594-1596 роках – під проводом Северина Наливайка. У складі козацьких загонів Максима Кривоноса жителі краю брали активну участь у визвольній війні українського народу 1648-1654 років. Згодом досліджувана територія та навколишні землі переходять до князів Любомирських, потім – до князів Сангушків, а в 1859 році – до останніх власників – графів Потоцьких, які тут були до 1917 року.

Наприкінці ХVII – на початку ХIХ століть активно освоювали цей край колоністи з Німеччини, Польщі та Чехії. У результаті серед густих лісів виникли чисельні хутори з гончарним ремеслом. Адже на території зосереджені великі запаси будівельного та кварцового піску, родовища різних сортів глини. Великі запаси якісної червоної глини дозволили виготовляти якісну черепицю.

Значного розвитку територія отримала з 1873 року після прокладання тут залізниці Київ-Брест.

Шепетівський адміністративний район був організований у 1922 році. До його складу увійшли три волості Заславського повіту Волинської губернії. Згодом, в результаті адміністративних реформ, район входить до складу Вінницької області (з 1932 року), а в 1937 році – до Кам’янець-Подільської, яка в 1954 році була перейменована в Хмельницьку область [Відомості про район, 2020].

У 30-ті роки ХХ століття територія була прикордонною. Депортація з прикордонної зони майже всіх колоністів призвела до ліквідації хуторів [Мамчур та ін., 2009]. Голодомор довершив розпочате. Про історію цього періоду тепер нагадують залишки садів на узліссях, галявини та їхні назви – Ботвівщина, Острівщина, Стаховщина, Муравщина, Альбінеччине, Даусове, Брандісове.

Незначна частина РЛП «Мальованка» знаходиться у межах Полонського району Хмельниччини. Він виник ще в 1923 році, але як сучасна адміністративно-територіальна одиниця Хмельницької області утворений в грудні 1966 року.

На території РЛП «Мальованка» та його околиць виявлено такі археологічні об’єкти: городища, кургани, давні поселення. Знайдено також скарби.

У межах території виявлено давньоруські городища – пам’ятки археології місцевого значення. Вони знаходяться у селах Городище, Корчик, Судилків, селищі міського типу Гриців Шепетівського району, м. Полонне, с. Новоселиця Полонського району.

Оборонний комплекс у селі Городище було збудовано у ХІІ ст. в урочищі «Вали». Городище є мисовим, має неправильну округлу форму і складається з двох укріплених майданчиків – дитинця і прилеглого до нього посаду. Площа городища – понад 3,5 га, в тому числі дитинця – 0,62 га. Краї майданчика городища обмежують залишки земляного валу. З напільної сторони виразно видно три лінії валів висотою до 5 метрів і ровів такої ж глибини. На внутрішньому валу було дерев’яне укріплення висотою понад 3 м у вигляді зрубних стін, які в нижній частині мали форму «клітей» і використовувалися як житла і господарські будівлі.
У межах центральної частини городища дослідниками відкрито близько 200 будівель, 180 із них являли собою наземні житла, які обігрівалися глинобитними печами. Означені споруди як і фортифікації, виявились спаленими. У процесі розчищення будівельних комплексів було знайдено 1500 предметів озброєння, більш як 700 одиниць збереження сільськогосподарських знарядь праці, велику кількість ремісничих інструментів, побутових виробів тощо. Серед знайденого – знаряддя праці, виготовлені з каменю та кістки, сокири, наконечники стріл. Науковці всі кам’яні знаряддя праці відносять до часів трипільської культури (кінець IV – поч. ІІ тис. до н.е.). Це свідчить про тривалий розвиток поселення на цьому місці.

З 16 виявлених скарбів 8 представляють собою скроневі півторавиткові підвіски із срібного дроту. Решта 8 скарбів кількісно не великі і трохи інші за складом. Майже всі скарби були знайдені на глибині 0,4-0,6 або 0,8-1 м від поверхні у потужному горілому шарі. Виключення складає лише скарб ХVІ, знайдений на глибині 1,6 м. Топографія скарбів дещо несподівана: лише один скарб, що складався із дротинних скроневих кілець, був знайдений на дитинці, всі решта – на посаді. Причому із 15 скарбів, шість виявлені у центральній частині посаду на дуже близькій відстані (від 5 до 15 м). Три скарби (VІ, Х, ХVІ) зв’язані зі внутрішньовальними клітями. Один скарб знайдено в башті. Деякі скарби зафіксовано поблизу печей, куди, мабуть, були поспішно заховані.

Городище належало князю Теребовлянського князівства. Потім воно відійшло до земель Болохівського князівства – політичного об’єднання, що виділилось наприкінці ХІІ ст., в час князівських міжусобиць з прикордонних земель Галицько-Волинського та Київського князівств. У складі Болохівської землі назване городище виконувало роль форпосту для захисту північних кордонів цього князівства. Зруйнували городище у 1241 р. орди монголо-татар. Відтоді життя на ньому більше не відновлювалось.

Рішенням № 84 Хмельницької обласної Ради від 25.03.1971 р. цей об’єкт було взято на державний облік як пам’ятку археології «Давньоруське городище» під охоронним номером 1487.

За один кілометр на північний схід від села Корчик, в лісі, знайдено рештки городища, заснованого у Х-ХІІ століттях болохівськими князями. Рішенням № 34 Хмельницької обласної Ради від 21.02.1990 р. цей об’єкт було взято на державний облік як пам’ятку археології «Давньоруське городище» під охоронним номером 1670.

У селі Судилків, біля дороги, що веде до міста Полонне, також є залишки городища. Проте, воно не включене до переліку пам’яток археології.

У північно-східній частині селища міського типу Гриців, в місці, де річка Білка впадає в річку Хомору, знаходяться залишки давньоруського городища ХІІ-ХІІІ століть. Тут зберігся майданчик городища площею два гектари, укріплений навколо двома рядами валів висотою чотири метри. Рішенням № 84 Хмельницької обласної Ради від 25.03.1971 р. цей об’єкт було взято на державний облік як пам’ятку археології «Давньоруське городище» під охоронним номером 1488.

Залишки курганів в околицях РЛП «Мальованка» збереглись біля м. Шепетівка, сіл Корчик, Лозичне, Новичі, Судилків, Траулин, Хролин, Білокриниччя Шепетівського району, Коханівка, Микулин, Новоселиця Полонського району.

На території міста Шепетівка, біля станції та в урочищі «Гусенька», виявлено курганний могильник доби міді – бронзи та скіфо-сарматського часу. Поблизу міста, в урочищі «Гусоцьке», знайдено Черняхівський могильник. Біля Шепетівки виявлено скарб сокир-кельтів доби бронзи та скарб, в складі якого було 450 польських монет XVII століття.

На території с. Корчик виявлено знаряддя праці доби неоліту, біля села – залишки курганів. У 1874 році знайдено скарб, в складі якого було 1154 монети, в 1897 році, у другому скарбі налічувалося 172 монети XVII століття.

Біля села Городнявка виявлено поселення доби міді – бронзи. В околицях селища міського типу Гриців було виявлено шість курганів, відкрито дві кам’яні гробниці, залишки пізньосередньовічного замку.

В околицях села Судилків є залишки чотирьох курганів. У 1885 році виявлено скарб, в складі якого було 1000 польських срібних монет. Біля с. Лозичне в ХІХ столітті було чотири кургани. В с. Траулин та околицях є залишки двох курганів. У с. Хролин, біля залізничної станції, виявлено один курган, а другий – за два кілометри від нього. У с. Заморочення виявлено мідні вироби.

У центрі м. Полонне знаходяться рештки валу давньоруського городища Полонія, яке згадується у літописі у 1171-1772 роках. Рішенням № 84 Хмельницької обласної Ради від 25.03.1971 р. цей об’єкт було взято на державний облік як пам’ятку археології «Залишки земляного валу літописного м. Полонне» під охоронним номером 977. Біля залізничної станції в 1928 році досліджений некрополь епохи бронзи. Біля колишнього села Гамарні (передмістя Полонного) виявлено поселення черняхівської культури. В околицях трапляються уламки давньоруської кераміки Х-ХІІІ століть, виявлено залишки 24 курганів.

У с. Великі Каленичі, по дорозі до міста Полонне, виявлено лезо кам’яної шліфованої сокири. На березі ріки Хвоса, в околицях села, знайдено уламки посуду черняхівської культури.

На південно-східній околиці с. Коханівка, біля кладовища, виявлено залишки кургану епохи бронзи. При проведенні розкопок тут знайдено людський кістяк, металевий ґудзик і шматок шерстяної тканини. Рішенням № 66 Хмельницької обласної Ради від 11.03.1972 р. цей об’єкт було взято на державний облік як пам’ятку археології «Курган» під охоронним номером 975.

На південно-східній околиці с. Микулин знайдено трипільське поселення. За один кілометр на схід від села, на лівому березі ріки Хомора, виявлено поселення черняхівської культури розмірами 400 на 100 метрів. На лівому березі Хомори знайдено також два двошарових поселення. Одне з них знаходиться в кілометрі на захід від Микулина, в урочищі «Птахоферма», друге – навпроти північно-східної околиці села, в урочищі «Яр». Там виявлено уламки кераміки черняхівської культури, давньоруських часів ХІ-ХІІІ століть та пізньофеодальної доби XV-XVI століть.

Вздовж правого берега р. Хомора виявлено два поселення скіфських часів – одне за 1 кілометр на схід, за лісом, друге – в урочищі «Піонерський Табір». Із східної сторони села Старий Микулин, в урочищі «Садок», знайдено давньоруське поселення ХІ століття розмірами сто на сто метрів. Ще одне давньоруське селище є на території села. На правому березі Хомори, за півтора кілометри на схід від Микулина, виявлено пізньофеодальне поселення XV-XVI століть, на низькому березі Хомори є залишки трьох курганів.

В околицях с. Новоселиця виявлено залишки трьох курганів. Навпроти південно-західної околиці села, вздовж лівого берега ріки Хомора, знайдено двошарове поселення. В його культурному шарі зібрано уламки чорнолощеної кераміки банкоподібних форм черняхівської культури, фрагмент кістяного гребеня і точильного бруска.

У с. Новолабунь Полонського району на основі залишків давнього (ХV-XVII століття) замку рішенням № 66 Хмельницької обласної Ради від 11.03.1972 р. було створено пам’ятку археології місцевого значення № 976 «Вали пізньосередньовічного замчища».