Можна констатувати, що найбільший негативний вплив комахи здійснюють на лісову складову флори, в першу чергу, представники наступних таксонів: ряд Твердокрилі (Coleoptera) – родини Короїди (Ipsydae), Вусачі (Cerambycidae), Златки (Buprestidae), Листоїди (Chrysomelidae); ряд Лускокрилі (Lepidoptera) – родини Листовійки (Tortricidae), Бражники (Sphingidae), Коконопряди (Lasiocampidae), Чубатки (Notodontidae), Хвилівки (Lymantriidae), П´ядуни (Geometridae), Совки (Noctuidae), Ведмедиці (Arctiidae); ряд Перетинчастокрилі (Hymenoptera) – родини Справжні пильщики (Tentredinidae), Пильщики-аргіди (Argidae), Булавовусі пильщики (Cimbicidae), Соснові пильщики (Diprionidae). Велике значення для фітоценозів мають запилювачі, вони представлені в основному Бджолиними (Apidae), деякими групами антофільних Двокрилих (Syrphidae, Muscidae, Tachinidae), Твердокрилими (Mordellidae, Cerambycidae), Лускокрилими (Rhopalocera).
Із ссавців на території РЛП найбільший вплив на рослинність створює дикий кабан.
Кабан відноситься до тих нечисленних копитних, які майже в рівній мірі залежать від кормів як рослинного, так і тваринного походження. Тому він здатній створювати значній вплів на біоценози, який має неоднозначні наслідки. Загалом основою раціону дикого кабана у Поліссі є плоди дуба, у меншій мірі, граба, підземні частини трав'янистих рослин (ефемери, папороті); дуже важлива ожина і тваринні корми (дощові черв'яки, личинки комах та ін.). У малокормні роки взимку кабани вимушені поїдати малокалорійні корми (деревна стружка, хвоя, коріння сосни, ялини, берези), які не компенсують енергетичних витрат по їх добуванню, що приводить до загибелі великої кількості переважно молодих тварин. У суворі зими у великих кількостях кабани поїдають гнилу деревину, маса якої в їх шлунках може досягати 0,2-1 кг. Природно, що в гнилих пнях кабани також добувають мурашок, слизняків, личинок жуків, гнізда мишоподібних гризунів.
На галявинах їжею кабанам служать корені та бульби трав’янистих рослин, личинки хрущів, гнойовики, земляні черв'яки. У дібровах основним кормом є жолуді, у фруктарниках – падалиця груш і яблук.
За нашими спостереженнями, в заплавах кабани охоче поїдають молоді пагони і кореневища очерету (Scirpus), а також рогозів (Thypha latifolia, T. angustifolia).
В Українському Поліссі особливо сильно кабани пошкоджують саджанці дуба. Навіть у червні-липні, коли на навколишніх полях пшениця і ячмінь досягають молочно-воскової стиглості, а в садах повно падалиці різних фруктів, ці звірі проникають на територію обгороджених школок деревних рослин. При цьому вони рилом збивають жердини огорожі або проривають під нею спеціальні жолоби. Причому це починається з моменту посадки жолудів і продовжується протягом подальшої вегетації рослин. Загалом дикий кабан за високої щільності, на рівні 20 особин /1 тис. га, здатен суттєво скоротити відновлювальну здатність соснового та дубового лісів, а також дуже змінити структуру фітоценозів взагалі.