Лісове законодавство передбачає охорону лісів від незаконних дій громадян, підприємств, установ та організацій, а також біологічний захист лісів від шкідників і хвороб, інших шкідливих чинників, що впливають на санітарний стан лісових ресурсів.

Відповідно до ст. 86 ЛК України організація охорони і захисту лісів передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на їх збереження від пожеж, незаконних рубок, пошкодження, ослаблення та іншого шкідливого впливу, захист від шкідників і хвороб.

Власники лісів і постійні лісокористувач і зобов'язані розробляти та проводити в установлений строк комплекс протипожежних та інших заходів, спрямованих на збереження, охорону та захист лісів. Перелік протипожежних та інших заходів, вимоги щодо складання планів цих заходів визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері лісового господарства, органами місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Захист лісів від шкідників і хвороб забезпечується шляхом систематичного спостереження за станом лісів, своєчасного виявлення осередків шкідників і хвороб лісу, здійснення профілактики виникнення таких осередків, їх локалізації і ліквідації. Охорона і захист лісів може здійснюватись із застосуванням авіації. Зона авіаційної охорони і захисту лісів визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері лісового господарства з урахуванням замовлень власників лісів і постійних лісокористувачів. Забезпечення охорони і захисту лісів покладається на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства, та органи місцевого самоврядування, власників лісів і постійних лісокористувачів.

Великого значення для охорони лісів набуває ведення Зеленої книги України. Відповідно до Положення про Зелену книгу України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 29 серпня 2002 року, вона є офіційним державним документом, в якому зведено відомості про сучасний стан рідкісних, таких, що перебувають під загрозою зникнення, та типових природних рослинних угруповань України, що відіграють важливу роль як складова частина біологічного різноманіття і потребують особливої охорони.

Охорона природних рослинних угруповань, які підлягають занесенню до Зеленої книги України, забезпечується шляхом:

• встановлення їх особливого правового статусу;
• створення на місцевостях, де існують угруповання, природно-заповідних об'єктів або оголошення їх природно-заповідними територіями;
• врахування спеціальних вимог у процесі охорони цих угруповань у разі вилучення і надання земельних ділянок, розроблення проектної документації і проведення екологічної експертизи;
• встановлення Кримінальної та адміністративної відповідальності за знищення чи пошкодження природних рослинних угруповань та місць їх зростання;
• ратифікації міжнародних конвенцій та угод з питань охорони природних рослинних угруповань;
• проведення виховної роботи серед населення;
• проведення моніторингу стану змін рослинних угруповань та необхідних досліджень з метою розробки наукових основ їх охорони, відтворення і використання.

Охорону і захист лісів в Україні здійснюють:

• державна лісова охорона, яка діє у складі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства, органу виконавчої влади, Автономної Республіки Крим з питань лісового господарства та підприємств, установ і організацій, що належать до сфери їх управління;
• лісова охорона інших постійних лісокористувачів і власників лісів (ст. 89 ЛК України).

Основними завданнями державної лісової охорони є: здійснення державного контролю за додержанням лісового законодавства; забезпечення охорони лісів від пожеж, незаконних рубок, захист від шкідників і хвороб, пошкодження внаслідок антропогенного та іншого шкідливого впливу. її діяльність урегульована Постановою Кабінету Міністрів України від 16 вересня 2009 року "Положення про державну лісову охорону".

Ступінь пожежної небезпеки визначався за "Шкалою оцінки природної пожежної небезпеки лісових ділянокних ділянок лісового фонду” розробленою інститутом "Укрдіпроліс" і затвердженою наказом Міністерства лісового господарства України від 2 червня 1997 року № 52.

Територія характеризується середнім (3,20) класом пожежної небезпеки, що зумовлено значною питомою вагою хвойних порід (45,6%) і  відвідуванням лісу населенням.

Територія держлісгоспу за способами виявлення лісових пожеж і боротьби з ними відноситься до зони наземної охорони лісів. Охорона лісів забезпечується шляхом наземного патрулювання лісовою охороною та тимчасовими пожежними сторожами. Для ліквідації пожеж діє 2 ЛПС.

Крім вказаних заходів з протипожежного впорядкування, слід більше уваги приділяти роз’яснюючій роботі серед населення, а також пропаганді правил пожежної безпеки в лісі.

Для покращання охорони лісів від пожеж та інших лісопорушень, а також з метою більш якісного виконання запроектованих обсягів лісогосподарських і лісокультурних робіт, кількість майстерських дільниць створена в кількості 47.

Санітарний стан лісів в даний час слід вважати задовільним..

Це підтверджується тим, що запас на  1 га  сухостійного і пошкодженого лісу складає 1,3м³, що в межах природного відпаду.

Осередків хвороб лісу виявлено на площі 205,2га.

В залежності від появи і розвитку осередків шкідників і хвороб лісу, зміни санітарного стану насаджень, обсяги заходів з лісозахисту, повинні уточнюватись.

З метою запобігання розвиткові осередків шкідників і хвороб лісу, треба під час ведення лісового господарства виконувати вимоги "Санітарних правил в лісах України" (Київ - 1995).