Багаторічна й плідна діяльність десятків шкільних учнівських лісництв та трудові здобутки юних лісівників - яскрава сторінка юннатівського руху на Хмельниччині, педагогічної творчості й ентузіазму, навчання і виховання та профорієнтації підростаючого покоління.

Учнівське лісництво Пліщинської ЗОШ І-ІІІ ст. cтворене на базі Камя’нківського лісництва 1 червня 2006 року згідно з наказом директора ДП «Шепетівське лісове господарство», котрому передували наполегливі й переконливі пропозиції вчителя хімії Миколи Андрійовича Зведенюка.

З перших днів створення і до цього часу Микола Андрійович незмінно залишається керівником шкільного учнівського лісництва, яким спочатку опікувався лісничий Камя’нківського лісництва Юрій Володимирович Мартинюк, а з 2011 року, після реорганізації підвідомчих лісництв держлісгоспом, - Михайло Вікторович Савчук, лісничий Пліщинського лісництва, котре стало тоді для юних лісівників базовим господарством. 

Сьогодні за учнівським лісництвом закріплено 200 га лісових культур, заповідне урочище «Адамове займисько» площею 7 га, шкільний дендропарк (2,5 га), а у п’яти його ланках, сформованих із учнів 5-11 класів, навчається й працює більше 60 юних лісівників.  

В 2009 році, перед виїздом юних пліщинських лісівників у Москву на Міжнародний юніорський лісовий конкурс студентської та учнівської молоді, де вони мали представляти учнівські лісництва України, начальник управління кадрів Державного комітету лісового господарства України Ігор Ананійович Перетятко запропонував їм назвати  учнівське лісництво «Пліщинське» - на честь  їх рідного села,  що усім сподобалось і така назва колективу юних лісівників залишилась до цього часу

Пліщинське учнівське лісництво - унікальне у своїй діяльності, юні лісівники якого є постійними учасниками профільних науково-практичних конференцій та неодноразовими переможцями обласних, Всеукраїнських і Міжнародних конкурсів. 

Дирекція держлісгоспу під час проведення  базового лісовпорядкування в 2011 році виділила юним лісівникам для догляду та навчальної праці 96 га лісу ДЛФ, а в 2014 році врахувала їх ентузіазм і успіхи у лісогосподарській справі й закріпила за їх шкільним лісництвом квартали № 22, 26, 27 Пліщинського лісництва загальною площею 200 га. Такий серйозний і виважений підхід до працьовитих дітей був зумовлений довір’ям до них з боку професійних лісників, глибоким взаєморозумінням та тривалою співпрацею місцевих педагогів і лісівників, спрямованою на удосконалення організаційних засад ефективної виробничої, лісогосподарської та іншої діяльності учнівських лісництв, формування екологічної культури особистості на основі суспільної та індивідуальної свідомості.

Іноді, довгими зимовими вечорами, в перерві між підготовкою до уроків на наступний день і оформленням результатів індивідуальних і колективних дитячих наукових досліджень, переглядаючи свої та учнівські нагороди, керівник учнівського лісництва подорожує сторінками історії діяльності учнівського лісництва «Пліщинське» і згадує, як усе розпочиналося в їхній школі. 

Село Пліщин має власні традиції і перспективи його селян у науковій праці. Мабуть, немає в Україні багато таких сіл, де б за кілька десятиліть сільські вчителі вивчили й виховали для вітчизняної науки майбутніх вісім  вчених, причому, четверо з них - доктори наук. На високому науковому рівні тут проводилася пошукова і науково-дослідницька робота школярів.  Відрадно й те, що сучасна сільська школа не порушила давніх традицій і двоє  її випускників, уже в  незалежній Україні, отримали вчений ступінь кандидатів сільськогосподарських  наук, сьогодні один випускник - працює старшим науковим співробітником Національного природного парку «Мале Полісся», ще двоє - навчаються в аспірантурі. 

Микола Андрійович, як вчитель хімії та керівник учнівського лісництва, прагне не тільки розширювати тематику науково - дослідницьких робіт, а й вселяти надію в юних лісівників, у процесі  проведення профорієнтаційної роботи намагається допомогти їм визначити для себе майбутню спеціальність, переконує своїх вихованців, що важливо на початковому етапі повірити в себе і свої сили, переконатись у правильності обраного шляху та наполегливо йти до омріяної мети.                    

Місцеві школярі та юні лісівники закохані в природу свого мальовничого Пліщина, яке розкинулось на хвилясто-горбистій місцевості Малополіської рівнини, що в центральній частині Шепетівщини на перетині  шляхів, котрі здавна сполучали літописні Городище, Ізяслав і Острог, завдяки чому місцеві жителі були очевидцями та учасниками багатьох історичних подій. В минулі часи вони боронили село від татаро-монгольської навали, шведів та польських загарбників в роки визвольної війни під проводом Богдана Хмельницького, пережили кріпацтво, полум’я першої світової війни, революції і громадянської війни, колективізацію з  голодоморами, репресії більшовицького режиму, партизанили й рятувались від смертоносних рейдів фашистських карателів під час другої світової війни. І завжди місцеве населення оберігав їх вірний помічник - ліс, забезпечуючи паливом, продуктами харчування, лікарськими рослинами та закривав їх вітами дерев і кущів від нападників. 

Поколінням учнів тут розповідають як завдяки лісу вижили пліщинські селяни під час страшного голодомору в 1932-1933 рр., коли в сусідніх селах і містечках загинуло більше людей, ніж у їхньому селі. Саме тому місцеві селяни з великою любов’ю та бережливістю ставляться до лісових багатств і з покоління в покоління виховують цю рису у своїх нащадків, поряд із сільськогосподарськими роботами, привчають їх до лісогосподарських робіт. 

У місцевій школі, котра діє в селі з 1855 року, вчителі завжди приділяли серйозну увагу цьому напрямку виховання, бо ще старожили розповідали, як у дорадянські та й у радянські часи юні жителі села допомагали  працівникам  лісового господарства, за завданнями лісівників виконували весь визначені обсяги робіт, збирали насіння деревних та кущових видів рослин, садили ліс, проводили догляд за культурами, прибирали ліс від захаращень.